Надсучасні знання у пітьмі віків

Концептуальна структура сучасної фізики
дедалі більше нагадує філософію індуїзму.
А. Салам, фізик, лауреат Нобелівської премії

Але головна сенсація історії науки і техніки — виявлення в прадавніх народів суперзнань і супертехнологій, досягнення яких ми можемо лише прогнозувати для себе, та й то з високим ступенем імовірності.

Візьмемо хоча б праці Платона, точніше, його невеличкий твір "Тімей", у якому висловлено піфагорійські уявлення про будову речовини і світобудову. Викладені тут фізичні ідеї, зокрема, про те, що речі складені з трикутників, сприймалися як нісенітниця. І лише зовсім недавно фізиків зацікавила платонівська картина мікросвіту, Німецький вчений В.Гейзенберг навіть підмітив, яку велику роль відіграв діалог "Тімей" у формуванні фізичної картини світу. Інтерес фізиків до Демокріта дещо підупав, натомість зростає інтерес до Платона, котрий об'єднав учення про елементи з атомістичною концепцією будови речовини. В європейській науці це сталося тільки в ХІХ столітті. Платон пропонує концепцію атома не як "неподільного", а як складної системи з багатоманітними структурами. Стверджуючи імовірнісний підхід, Платон приписує фізичним часткам форму чотирьох правильних багатогранників — куба, тетраедра, октаедра, ікосаедра. Найновіший напрям сучасної фізики — геометродинаміка — на відміну від класичної фізики аж ніяк не вважає це "нісенітницею". Один з цікавих збігів: у недавно відкритих кварків (найпростіших структурних одиниць матерії) виявили елементи, що зближують їх з платонівськими "трикутниками".

Дуже цікавим є міркування Платона щодо контуру піраміди (тобто тетраедра), котра є первоначалом (сім'ям) вогню, а також душі, духу, життя. Починаєш сприймати піраміди як основні культові споруди всіх перших цивілізацій Єгипту, Месопотамії, Індії, доколумбової Америки.

Що ж до Гейзенберга, то він безпосередньо вказує: чим глибше ми опрацьовуємо теорію елементарних часток, тим більше наближається вона до платонівського вчення. Тут усе правильно, крім одного: дивовижні знання, які багато в чому й зараз живлять фантазію фізиків в їхньому прагненні провіщати майбутнє, приписують самому Платонові. Так ні ж, Платон запозичив їх з різних найдавніших джерел. Багато з того, що ми пізнаємо в Платона про структуру світу і будову речовини, для нас — знання майбутнього.

Звичайно, все, про що ми тут мовимо, майже на грані фантастики, але деякі відомості дають можливість припускати, що в доісторичні часи люди знали про засоби опанування колосального потенціалу атомних ядер. Ми лишень підступилися до цього завдання: існуюча технологія розщеплення ядер нераціональна як з огляду на її екологічну небезпеку, так і тому, що вивільнена при цьому енергія потребує великої кількості трансформацій у процесі її використання.

Можливість безпосереднього управління процесами, що відбуваються в атомних ядрах, відкрила б нам вихід у новий вимір світу, колосально розширила б пізнавальну міць нашої цивілізації і здатність контролювати сили природи. Що й намагається обґрунтувати сучасна геометрединаміка на чолі з її лідером, визначним американським фізиком-теоретиком Уїлером, котрий спирається... на ідеї Платона.

Дедалі очевиднішими і яскравішими стають факти разючої схожості сучасної і прадавніх цивілізацій в галузі наукового знання, зокрема в астрономії, космології, фізиці елементарних часток, біо- та психотехнології. Але ще 30—50 років тому через брак відповідних понять у тогочасних наукових парадигмах встановити це було неможливо. Багато ж які процеси і пристрої серед згадуваних у давніх текстах ще й досі задовільно не інтерпретовані, що свідчить про випередження (!) нас давніми цивілізаціями в деяких галузях науки і техніки. Наведемо кілька фактів.

Наприклад, взяти астрономію й космологію. У джайністських і тибетських джерелах згадується про "чорну" планету, що у кілька разів перевищує розмірами Землю і яка "далеко відходить від Сонця". І ось у газеті АН СРСР "Пошук" № 35(70) за 1990 рік читаємо: "...Астрономи мають у своєму розпорядженні розрахунки, згідно з якими за найбільш віддаленим від центру нашої планетної системи Плутоном можуть "ховатися" ще один-два невидимих із Землі об'єкти з великою масою. На думку американського астронома доктора Дж. Андерсона, навколо Сонця обертається принаймні ще одна планета. Припускають, що її маса має бути вп'ятеро більша від земної".

У міфології Давньої Індії та інших прадавніх цивілізацій існують легенди про Чорне Сонце — Люцифера (у тибетських легендах це зірка Тиш'я, у ранньоантичних — зірка Немезиди або Прозерпіни). Зірка Люцифера тлумачиться у легендах як друге Сонце — невидиме, але таке, що важить для життя на Землі аж ніяк не менше, ніж видиме світило. Все це вважали вимислом. І раптом у XX столітті справді відкривають двійник Сонця (чорний карлик з масою у три відсотки від сонячної).

Що ж до стабільності обсягу знань, то цей факт ще не доведений, але ми вже готові визнати, що Платон не зовсім помилявся щодо знань, вважаючи їх "спогадами душі".

Один з поширених символічних образів в індуїстській та буддійській філософії — "сітка Індри". Ця метафорична модель структури описується як сітка, сплетена з тонких, але міцних ниток, у вузлах якої закріплені ретельно відполіровані кристали коштовних каменів, які відбиваються один в одному, утворюючи щось подібне до калейдоскопа. Образ "сітки Індри" можна розглядати як схему вельми ефективних приладів і апаратів, котрі реалізують найновіші концепції інформатики й фізики. Один такий приклад — модулятор тонкої структури поля лазерних променів (важлива річ для складних систем стійкого до перешкод зв'язку). Не тільки ці, а й інші прилади можна одержати, якщо кристали у вузлах "сітки Індри" огранувати і взаємно зорієнтувати так, щоб вийшов тривимірний лабіринт, у якому довго циркулюватиме світловий промінь. А якщо заломлені промені "перехоплювати" іншими кристалами і досягти збігу основних вузлів заломлення, можна справляти дію на ритм ядерних пульсацій. А якщо до того ж синхронізувати ці впливи на атомні ядра, можна керувати часом і "глибиною" радіоактивного розпаду нестабільних ядер у вузлах "сітки Індри". Одне слово, йдеться про управління термоядерними реакціями, причому названі вище "якщо" вже експериментальне реалізовані у США.

Окрім того, вказана конструкція під час реалізації добре відомої в наш час схеми лазерного термоядерного синтезу дає змогу, у разі належного добору геометричних характеристик системи кристалів і синхронізації лазерних імпульсів, здійснювати одночасне (або в швидкій послідовності) "запалювання" кульок-мішеней, розміщених у різних вузлах пересікання променів, розосереджуючи в такий спосіб виділення енергії.

Іншим метафоричним образом індійської міфології, який може знайти застосування в розробленні схем фізичних пристроїв (і наукових концепцій), є образ Священної Змії — персоніфікації Космічної Енергії, що тримає у своїх тісних обіймах численні, закручені у складну багатоступеневу спіраль блискотливі кристали "сітки Індри", Використання ідей, що потенціальне, як у зерні, містяться в цьому (як і в інших) метафоричному образі, може сприяти успішному здійсненню керованого термоядерного синтезу, що ґрунтується на методі утримання гарячої плазми в магнітному полі.

І ось парадоксальне твердження відомого американського фізика, Нобелівського лауреата А.Салама: "Концептуальна структура сучасної фізики дедалі більше нагадує філософію індуїзму".

Тому і недивно, що про все це хотіли дізнатися й гітлерівці, створивши товариство ,,Аненербе”(на фінансування якого було витрачено більше коштів, а ніж американцями на розробку ядерної зброї, яку було створено ними лише після перемоги над Німеччиною, використавши при цьому німецькі уранові запаси). З самого початку свого заснування ,,Аненербе” розгорнуло бурхливу діяльність по всьому світові. До різних країн ринув потік розвідників, дипломатів, різних спеціалістів — явних, але більше таємних.

Який був би сьогодні світ, якщо гітлерівцям вдалося б виготовити атомну бомбу? Питання залишається відкритим.

Але що цікаво нам і сьогодні мало що відомо про ,,Аненербе” (хоча вже минуло більше ніж півстоліття), а вся її документація (спадкоємцями якої після війни стали США і Росія), і по сьогодні є таємною. І звідки такий інтерес США і СРСР до Тибету та Індії після війни?

Можливо на правильну відповідь нас наведуть слова творця атомної бомби Р. Оппенгеймера, якому під час випробування ядерної зброї пригадалися саме слова із "Бхагаватгіти": "Яскравіше від тисячі сонць".

Одним словом, нам завжди потрібно пам'ятати, що перли високої істини варто передавати лише людям і народам, підготовленим інтелектуально і морально. Саме цього правила дотримувалися давні мудреці.

Головне меню

Підменю

Надсучасні знання у пітьмі віків